© Хэнкок Грэм "Следы богов"

...а затем следуем по траектории, несущей нас к сказочному "Алькатрасу" - цапле со змеиной шеей длиной 27 метров, рожденной воображением неведомого мастера.

© Канигін Юрій "Шлях аріїв"

Один з поширених символічних образів в індуїстській та буддійській філософії — "сітка Індри". Ця метафорична модель структури описується як сітка, сплетена з тонких, але міцних ниток, у вузлах якої закріплені ретельно відполіровані кристали коштовних каменів, які відбиваються один в одному, утворюючи щось подібне до калейдоскопа. Якщо виходити із стандартної методики психотроніки (прямої інтерпретації медитаційних образів), образ "сітки Індри" можна розглядати як схему вельми ефективних приладів і апаратів, котрі реалізують найновіші концепції інформатики й фізики. Один такий приклад — модулятор тонкої структури поля лазерних променів (важлива річ для складних систем стійкого до перешкод зв'язку). Не тільки ці, а й інші прилади можна одержати, якщо кристали у вузлах "сітки Індри" огранувати і взаємно зорієнтувати так, щоб вийшов тривимірний лабіринт, у якому довго циркулюватиме світловий промінь. А якщо заломлені промені "перехоплювати" іншими кристалами і досягти збігу основних вузлів заломлення, можна справляти дію на ритм ядерних пульсацій. А якщо до того ж синхронізувати ці впливи на атомні ядра, можна керувати часом і "глибиною радіоактивного розпаду нестабільних ядер у вузлах "сітки Індри". Одне слово, йдеться про управління термоядерними реакціями, причому названі вище "якщо" вже експериментально реалізовані у США.

У стародавніх міфах є вказівки на існування пристрою схожого типу в Давній Індії та Атлантиді. Тут ними користувалися, зокрема, для відведення землетрусів: посилювали радіоактивне нагрівання і у такий спосіб розм'якшували глибинні зони земної кори, де зосереджується тектонічний стрес, що створюється внаслідок руху континентальних мас. Керували цими пристроями й глобально синхронізували їх роботу висококваліфіковані оператори, котрі вміли регулювати положення кристалів шляхом ювелірних психокінетичних впливів. Окрім того, вказана конструкція під час реалізації добре відомої в наш час схеми лазерного термоядерного синтезу дає змогу, у разі належного добору геометричних характеристик системи кристалів і синхронізації лазерних імпульсів, здійснювати одночасне (або в швидкій послідовності) "запалювання" кульок-мішеней, розміщених у різних вузлах пересікання променів, розосереджуючи в такий спосіб виділення енергії. За переказами, за часів розквіту Ар’я-Варти, а ще раніше в Посейдонії існувала глобальна мережа "храмів відродження", розташованих в активних точках біоенергетичного каркаса Землі, олтарями яких виступали "кристали вогню", мікромоделі Всесвіту — динамічної Мандали, що черпали свою живильну силу з Космічного Вогню, відновлюючи своїм промінням життєву енергію старіючих організмів. За даними У. Кейса і кількох стародавніх текстів, тривалість людського життя тоді перевищувала сучасну більш як у 10 разів, а багато сучасних найтяжчих захворювань, обумовлених забрудненням біоенергетичних полів, просто не існувало.

Іншим метафоричним образом індійської міфології, який може знайти застосування в розробленні схем фізичних пристроїв (і наукових концепцій), є образ Священної Змії — персоніфікації Космічної Енергії, що тримає у своїх тісних обіймах численні, закручені у складну багатоступеневу спіраль блискітливі кристали "сітки Індри". Використання ідей, що потенціально, як у зерні, містяться в цьому (як і в інших) метафоричному образі, може сприяти успішному здійсненню керованого термоядерного синтезу, що ґрунтується на методі утримання гарячої плазми в магнітному полі.

Можна провести аналогію й більш несподівану, але досить природну, враховуючи існування біоплазмових теорій функціонування мозку, — аналогію між проблемою усталення термоядерної плазми й завданням досягти абсолютної технічної рівноваги, що було метою таких стародавніх систем психофізичного тренування, як йога, дзен та інші. Аналізуючи це завдання з позиції сучасного системного підходу, можна сказати, що основний методологічний принцип таких учень — урівноважити розум (психіку) за допомогою власних зусиль — полягає у побудові квазізамкненої структури, що має гомеостатичні властивості.

І ось парадоксальне твердження відомого американського фізика, Нобелівського лауреата А. Салама: "Концептуальна структура сучасної фізики дедалі більше нагадує філософію індуїзму". 

© Википедия

Во время сатурналий общественные дела приостанавливались, школьники освобождались от занятий, преступников возбранялось наказывать. Рабы получали в эти дни особые льготы: они освобождались от обычного труда, имели право носить pilleus (символ освобождения), получали разрешение есть за общим столом в одежде господ и даже принимали от них услуги.

© Апокалипсис

Итак, если скажут вам: «вот, Он в пустыне», – не выходите; «вот, Он в потаенных комнатах», – не верьте...

© Медведев Антон "Иллюзион"

Именно поэтому моя цель состоит в том, чтобы собрать элатриум и навсегда от него избавиться.

© Дилтс Роберт "Фокусы языка"

В психиатрическую клинику попадает молодой человек, пребывающий в уверенности, что он – Иисус Христос. Целыми днями он слоняется по палате без дела и читает проповеди другим пациентам, не обращающим на него никакого внимания. Врачи и обслуживающий персонал не способны убедить юношу отказаться от своей иллюзии. Однажды в клинику приходит новый психиатр. Понаблюдав за пациентом, он решает заговорить с ним. «Насколько я понимаю, у вас есть опыт в плотницком деле?» – говорит врач. «Ну… в общем-то, да…» – отвечает пациент. Психиатр объясняет ему, что в клинике строится новая комната отдыха и для этого нужен человек, имеющий навыки плотника. «Мы были бы очень признательны вам за помощь, – говорит врач, – разумеется, если вы принадлежите к тому типу людей, которым нравится помогать другим». Не сумев отказаться, пациент принимает предложение. Участие в проекте помогает ему подружиться с другими пациентами и рабочими и научиться строить нормальные отношения с людьми. Со временем юноша покидает клинику и устраивается на постоянную работу.

© Dthyn :.km @Ltnb rfgbnfyf Uhfynf@
Ds,jh buheitr ltkf.n c extnjv evcndtyyjuj hfpdbnbcz? gjkf? bynthtcjd b cgjcj,yjcntq ht,tyrf/ Ytrjnjhst ltnb d 4 ujlf hbce.nm? rfr lheubt ltnb d 6 ktn? d nj dhtvz rfr byst? ghb jlybrfrjdjv evcndtyyjv hfpdbnbb? yt ev.n hbcjdfnm b yt ghjzdkz.nm r ‘njve bynthtcf/
Yt dct buheirb bvt.nm djcgbnfntkmye xtyycnm/ (yfb,jktt ljhjubt yt j,zpfntkmyj cfvstn kexibt b glj[lzobtlj!)/ Ckj;ybt buheirb pflth;bdf.n dybfvfytn yf rjhjnrjt dhtvz? pfntv ht,tyjr b pf,hfcsdftn bkb hfp,bfhtn? @bxxktletn@/

ev ekb jv jve jtv Jb?
Dtcm ljv ddth[j lyvjb?
Lfdfqb ufhbuhfnmj
Xehn z csbnfnmb/n/