© Вороний Микола
Лілеями сумними, златоокими
Цвітуть у серці давні почуття,
Такими ніжними, такими одинокими.
Колись вони в гармонії буття
Бриніли тонами величними високими,
Акордами могутніми глибокими.
Діждався я тепер їх вороття
Лілеями сумними златоокими.