© Гепенер Н. Печери Київської лаври. — Хк.-К.: Пролетар, 1930 р. — 64 с.

Останніми часами ченці прикладали чимало старань, щоби зберегти мощі, що поступово розкладалися через збільшення вогкости в печерах, та надати їм вигляду цілком нетлінного тіла. Для цього робили цілу низку цікавих операцій. Щороку влітку, переважно в липні місяці, ченці переодягали та просушували мощі; для цього при ближніх та дальніх печерах були спеціальні приміщення.
…
На спеціальних ношах мощі приносили з печер до майстерні, пересічно четверо мощей на день; тут їх роздягали на великому полірованому столі, тіла виносили на горище, а одіж та труни — в садок коло башти; тут була дерев’яна повітка, де розвішували ризи з мощей та сушили й чистили труни. В повітці та в башті працювало по чотири ченці. Висушивши мощі, їх знову починали одягати. Востаннє їх переодягали 1928 р. Для цього в майстерні є багато цікавого приладдя: добре зроблені поліровані дошки, широкі на одному кінці та вужчі на другому. Їх клали на дві підставки й підставляли в труні під мощі, щоб тіло лежало вище та щоб легше було витягти його з домовини; деякі з цих дощок цілком нагадують форму людського тіла; мають закруглені плечі та круглу підставку під голову. Такі дошки служили для того, щоб формувати ті тіла чи кістки, що могли розсипатися.Є також дошки з підставкою під голову та ноги та зі скринькою на кістки на місці тулубу; скринька звужена в напрямі до ніг. Тут же є лавочки під голову тим, кому за чином не підкладали гарної подушки; низка дощечок з ім’ям «святого», що чепляли до мощей, щоб не поплутати; сила подушок різного вигляду та товщини, від малісінької й тоненької до великої та пишної, шматки вати тощо; ці подушки підкладали та підмощували з усіх боків, щоб мощі були подібні до справжнього тіла.