© Канигін Юрій "Шлях аріїв"

Один з поширених символічних образів в індуїстській та буддійській філософії — "сітка Індри". Ця метафорична модель структури описується як сітка, сплетена з тонких, але міцних ниток, у вузлах якої закріплені ретельно відполіровані кристали коштовних каменів, які відбиваються один в одному, утворюючи щось подібне до калейдоскопа. Якщо виходити із стандартної методики психотроніки (прямої інтерпретації медитаційних образів), образ "сітки Індри" можна розглядати як схему вельми ефективних приладів і апаратів, котрі реалізують найновіші концепції інформатики й фізики. Один такий приклад — модулятор тонкої структури поля лазерних променів (важлива річ для складних систем стійкого до перешкод зв'язку). Не тільки ці, а й інші прилади можна одержати, якщо кристали у вузлах "сітки Індри" огранувати і взаємно зорієнтувати так, щоб вийшов тривимірний лабіринт, у якому довго циркулюватиме світловий промінь. А якщо заломлені промені "перехоплювати" іншими кристалами і досягти збігу основних вузлів заломлення, можна справляти дію на ритм ядерних пульсацій. А якщо до того ж синхронізувати ці впливи на атомні ядра, можна керувати часом і "глибиною радіоактивного розпаду нестабільних ядер у вузлах "сітки Індри". Одне слово, йдеться про управління термоядерними реакціями, причому названі вище "якщо" вже експериментально реалізовані у США.

У стародавніх міфах є вказівки на існування пристрою схожого типу в Давній Індії та Атлантиді. Тут ними користувалися, зокрема, для відведення землетрусів: посилювали радіоактивне нагрівання і у такий спосіб розм'якшували глибинні зони земної кори, де зосереджується тектонічний стрес, що створюється внаслідок руху континентальних мас. Керували цими пристроями й глобально синхронізували їх роботу висококваліфіковані оператори, котрі вміли регулювати положення кристалів шляхом ювелірних психокінетичних впливів. Окрім того, вказана конструкція під час реалізації добре відомої в наш час схеми лазерного термоядерного синтезу дає змогу, у разі належного добору геометричних характеристик системи кристалів і синхронізації лазерних імпульсів, здійснювати одночасне (або в швидкій послідовності) "запалювання" кульок-мішеней, розміщених у різних вузлах пересікання променів, розосереджуючи в такий спосіб виділення енергії. За переказами, за часів розквіту Ар’я-Варти, а ще раніше в Посейдонії існувала глобальна мережа "храмів відродження", розташованих в активних точках біоенергетичного каркаса Землі, олтарями яких виступали "кристали вогню", мікромоделі Всесвіту — динамічної Мандали, що черпали свою живильну силу з Космічного Вогню, відновлюючи своїм промінням життєву енергію старіючих організмів. За даними У. Кейса і кількох стародавніх текстів, тривалість людського життя тоді перевищувала сучасну більш як у 10 разів, а багато сучасних найтяжчих захворювань, обумовлених забрудненням біоенергетичних полів, просто не існувало.

Іншим метафоричним образом індійської міфології, який може знайти застосування в розробленні схем фізичних пристроїв (і наукових концепцій), є образ Священної Змії — персоніфікації Космічної Енергії, що тримає у своїх тісних обіймах численні, закручені у складну багатоступеневу спіраль блискітливі кристали "сітки Індри". Використання ідей, що потенціально, як у зерні, містяться в цьому (як і в інших) метафоричному образі, може сприяти успішному здійсненню керованого термоядерного синтезу, що ґрунтується на методі утримання гарячої плазми в магнітному полі.

Можна провести аналогію й більш несподівану, але досить природну, враховуючи існування біоплазмових теорій функціонування мозку, — аналогію між проблемою усталення термоядерної плазми й завданням досягти абсолютної технічної рівноваги, що було метою таких стародавніх систем психофізичного тренування, як йога, дзен та інші. Аналізуючи це завдання з позиції сучасного системного підходу, можна сказати, що основний методологічний принцип таких учень — урівноважити розум (психіку) за допомогою власних зусиль — полягає у побудові квазізамкненої структури, що має гомеостатичні властивості.

І ось парадоксальне твердження відомого американського фізика, Нобелівського лауреата А. Салама: "Концептуальна структура сучасної фізики дедалі більше нагадує філософію індуїзму".